Нова людина

2117 рік. Поруч із звичайними людьми, дітьми природи, так званими діпрами, з’являються нові люди, генетично вдосконалені, або геники. Ви можете в елітній клініці за великі гроші замовити дитину з ідеальним набором генів. І обираєте не тільки зовнішність (колір очей, волосся, зріст і т.і.), а й характер дитини. Навіть вищий рівень IQ – це коштує дорого. Зате ви ж батьки майбутнього генія! Згодом поміж двома гілками людства виникає конфлікт. Розумні, сильні, гарні, однак безжальні геники вирішують позбутися діпрів, які заважають їм панувати, розвиватися, вдосконалюватися. І коли начеб уже перемагають сильніші, загнавши дітей переможених в огидні концтабори та перетворивши їх на рабів, а дорослих ворогів майже повністю винищивши, втручається третя сила… Тут доведеться зупинитися. Адже антиутопія тим і цікава, що читаючи її, кожен в уяві виписує власну картину розвитку подій та, дочитуючи до кінця, несподівано розуміє, що автор моделює по-своєму. Так, як це бачить-передбачає-відчуває тільки він. І в «Новій людині», на позір класичній антиутопії, раптом ближче фіналу сюжет починає розгортатися геть несподівано. Це кардинально міняє масштаб подій, із палаючого розореного мурашника однієї планети виводить у Всесвіт, змушує замислитися над перспективами, призначенням людини і... назвою роману. Бо хто ж стане «новою людиною», майбутнім виду homo sapiens?