«Гра в пацьорки» — це гра в бісер. Пам’ятаєте, як у Гессе персонаді грають у безкінечне продовження асоціативного ряду, де тісно переплітаються музика, живопис, література, наука та й просто слова? Ірен Роздобудько в своїх оповіданнях так само вдається до гри в пацьорки. Цим словом можна назвати «дрібненькі» тексти з насиченим емоційним містом. Або ж схарактеризувати точність авторського письма та вміння словами досягнути бажаного емоційного ефекту. Ірен Роздобудько в своїх оповіданнях постає і відвертою, і вигадливою. Наприклад, «дитячі» оповідання збірки є автобіографічними, а от «дорослі» письменниця традиційно піддивляється в житті навколо себе. Це чудова книжка для глибокої емоційної подорожі.