«Людина біжить над прірвою» (1948-1949) — роман-тріумф людської гідності на іспиті людини в межовій ситуації боротьби і страждань серед нелюдської дійсності. Знову герой роману молодий українець архітектор Максим Колот, який у воєнний 1943 рік опиняється між життям і смертю, між двома воюючими арміями. Ці фронти — фашистський і радянський — захоплюють у своє нещадне коло людину, наче «піщинку», намагаючись стерти її з лиця життя, але Людина підхоплюється, зривається силою своєї віри і перемагає. І. Багряний показує що може Людина, коли вона не «хробак», не «равлик», чи безвільна «піщинка», а таки справжня Людина, неповторна людська одиниця. Зображуючи приниження і страждання, І. Багряний викриває війну, як анти природну, яка несе загибель культурі, цивілізації, всьому людству. Вперше роман вийшов за кордоном окремою книжкою у 1953 р. в Новому Ульмі, в Україні він побачив світ у 1992 р.