Велич історичного призначення та драма самотньої людської душі — ці два виміри нерозривно пов'язані у творі. Драма поразки стає філософією відродження, катарсисом, повстанням з руїни людини і народу. Перемога над поразкою — основний філософський і психологічний код цього твору. Для широкого читацького загалу. Всеприсутній у століттях, Богдан Хмельницький Ліни Костенко — грандіозна постать на роздоріжжі власної долі, на роздоріжжі історичної долі України, на геополітичному роздоріжжі Європи. Людина, що зводить державу, бунтар, що кидає виклик усталеній системі, пристрасний закоханий чоловік, спопелілий від зради, стратег і полководець, софістикований дипломат, безпритульний бранець власних помилок та історії, голос гідності й свободи — таким є гетьман України віч-на-віч зі своєю поразкою. Велич історичного призначення та драма самотньої людської душі — ці два виміри нерозривно пов'язані у творі. Відроджений в новій любові гетьман знову стає на чолі повсталого війська. Суверенність держави народжується з вистражданої індивідуальної свободи і зрілої людської волі. Роман у віршах «Берестечко» творився на різних етапах протистояння України та її боротьби за незалежність — від середини 1960-х до кінця 1990-х. XX століття впізнає себе в ХУІІ-му. Україна знову змушена долати фатальну циклічність своїх проблем. Але драма поразки стає філософією відродження, катарсисом, повстанням з руїни людини і народу. Перемога над поразкою — основний філософський і психологічний код цього твору. Художнє оформлення Сергія Якутовича та диск із записом Петра Бойка творять разом з романом у віршах неповторний мистецький синтез, доповнений глибокою аналітикою — статтею Івана Дзюби про творчість Ліни Костенко та статтею Володимира Панченка про «Берестечко».